Сканувати

Історія: Російське рукописне письмо

4 хв читання•1708 — наші дні

Кожну особливість російського рукописного письма, яка бентежить сучасного читача, хтось запровадив навмисно й з певної причини. Ось хто і чому.

Зміст8 розділів
рукописный шрифт
рукописный шрифт — рукописне письмо

Так росіяни називають почерк із цієї сторінки.[9]

Шрифт: Marck Script (OFL).

Алфавіт рукописом

Усього літер: 33, великих і малих. Кожна має свою сторінку.

Літери, зовсім не схожі на друковані

Якщо ви читаєте російською лише друкований текст, саме на них ви спіткнетеся.

  • трукописна т

    т, те — читається як латинська m

    Мала рукописна т — це три штрихи донизу, і її легко прочитати як латинську m. Саме тому багато хто ставить над нею риску: якщо риска є, це т.

  • друкописна д

    д, де — читається як латинська g

    У кириличній д нижній виносний елемент замикається в повну петлю, що повертається до рядка й зʼєднується з наступною літерою. Хвостик латинської g загинається ліворуч і обривається. Якщо штрих переходить у наступну літеру, це д.

  • зрукописна з

    з, зе — читається як літера Э

    Стаття про літеру З прямо називає цю пару й застерігає не читати одну замість іншої. Схожість лише у формі: З позначає /z/, а Э — окрема літера абетки, а не різновид З. Та сама стаття зауважує, що З схожа й на арабську цифру 3, тож коли в рядку змішано слова й числа, спершу зʼясуйте, чи це взагалі літера.

  • врукописна в

    в, ве — читається як велика латинська B

    Форма тут не допоможе. Велика літера В виглядає так само, як велика латинська B, але звучить інакше: вона позначає дзвінкий губно-зубний /v/, український в, а за ISO 9 транслітерується як V. Читайте її як в, хоч би що підказував обрис.

  • грукописна г

    г, ге — читається як латинська r

    Рукописна г — це один штрих донизу з невеликим плечиком угорі, без виносного елемента. У рукописної латинської r є коротке плече, що відходить праворуч від основи.

  • ирукописна и

    и, и — читається як латинська u

    и та латинська u мають однакову форму з двох дуг. Вирішує позиція: и — голосна між приголосними. Читайте все слово, а не окрему літеру.

  • прукописна п

    п, пе — читається як латинська n

    п — це два штрихи донизу, зʼєднані плоскою рискою вгорі. Рукописна латинська n вигинається дугою НАД зʼєднанням, а верх п прямий.

  • шрукописна ш

    ш, ша — читається як латинська w

    ш — це три штрихи донизу, що рівно стоять на рядку. Рукописна латинська w — це дві фігури V, і її зʼєднання гострі, а не з пласкою основою.

Літери, поєднані в слова

Привітання з родинного листа

дорогая дочь
дорогая дочь — люба доню

Прочитайте його спершу літера за літерою, а потім як два слова. Кожна літера має нижче власну сторінку.

Шрифт: Marck Script (OFL).

Два слова, однакові штрихи

волшебник
волшебник — чарівник
домик
домик — будиночок

Знайдіть лш у першому слові та ми у другому. Написані від руки, обидві пари утворюють однаковий ряд коротких вертикальних штрихів.[10]

Шрифт: Marck Script (OFL).

Слово, на якому кожен помиляється

лишишь
лишишь — позбавиш

Шість літер, і майже кожен штрих — це той самий короткий рух пера вниз. Порахуйте їх, перш ніж починати читати.[11]

Шрифт: Marck Script (OFL).

Різні слова, однакові на папері

мщу
мщу — мщуся
лицу
лицу — обличчю

Два абсолютно різні слова, які в рукописному варіанті неможливо відрізнити одне від одного. Лише контекст речення підказує, яке саме мав на увазі автор.[12]

Шрифт: Marck Script (OFL).

Варіанти, які вам трапляться

т і ш можуть мати однаковий вигляд

т
т
ш
ш

Шкільна т — це три штрихи вниз, як латинська m, і ш — так само. У деяких почерках ці дві літери неможливо розрізнити.[13] Той, хто це помічав, ставив риску над т або під ш; якщо ви бачите таку риску, вона означає саме це.[14]

Шрифт: Marck Script (OFL).

т, написана як Т

т
шкільна форма
т
друкована форма

Багато хто уникає писати т у формі m і пише замість неї друковану Т. І те, й інше — це літера т.[15]

Шрифт: Marck Script (OFL) і Bad Script (OFL).

Чотири літери, які скасувала реформа

Усі чотири трапляться вам у будь-чому, написаному до 1918 року, у таких словах.

Ѣ ѣ, ять

Ѣ ѣ
дѣти
дѣти — діти
дети
дети після 1918 року
ѣсть
ѣсть — їсти

Реформа обʼєднала ѣ з е.[5] До того часу правопис розрізняв слова однакового звучання, як-от ѣсть, їсти, та есть, є.[16]

Шрифт: Bad Script (OFL).

Ѳ ѳ, фіта

Ѳ ѳ
мараѳонъ
мараѳонъ — марафон
марафон
марафон після 1918 року

Фіту ви зустрінете в іменах і запозиченнях, які прийшли з грецької мови або через неї.[19] Реформа замінила її літерою ф.[5]

Шрифт: Bad Script (OFL).

Ѵ ѵ, іжиця

Ѵ ѵ
мѵро
мѵро — миро, олія для помазання
Сѵнодъ
Сѵнодъ — синод
Синод
Синод після 1918 року

До 1917 року іжиця майже зникла: вона залишалася лише у двох уживаних словах, обох із церковного вжитку.[20]

Шрифт: Bad Script (OFL).

І і, і десяткове

І і
Россія
Россія — Росія
Россия
Россия після 1918 року
міръ
міръ — світ
мир
мир після 1918 року
миръ
миръ — мир
мир
мир після 1918 року

Літера і з крапкою стояла перед голосними або перед й; тому давній правопис назви Росії закінчується на ія.[21]

міръ, світ, та миръ, мир, були двома різними написаннями, доки реформа не зробила з обох мир.[16]

Шрифт: Bad Script (OFL).

І німий ъ

Рыбинскъ
Рыбинскъ — Рибінськ, місто
Рыбинск
Рыбинск після 1918 року

Не втрачена літера, а втрачена звичка: до 1918 року слово, що закінчувалося на приголосну, отримувало німий ъ.[6][18]

Шрифт: Bad Script (OFL).

Правопис до та після реформи наведено за прикладами самого тексту реформи.[17]

Кожну рукописну форму на цій сторінці накреслено за контурами вільного рукописного шрифту з відкритою ліцензією: Marck Script (SIL Open Font License 1.1) і Bad Script (SIL Open Font License 1.1). Bad Script малює лише розділ до 1918 року та друковану форму т, бо у Marck Script немає ѣ ѳ ѵ.

Як виник цей почерк

До 1708 року: скоропис канцелярій

Російське рукописне письмо починається не з того почерку, якого сьогодні навчають у школі. Воно починається зі скоропису — швидкого письма, яким писарі в шістнадцятому та сімнадцятому століттях вели всі ділові папери держави: чолобитні, межові книги, судові справи, інвентарі. Скоропис був швидким, бо мусив таким бути, і, як будь-яке швидке письмо, поступався розбірливістю заради темпу. Літери хиляться, стискаються, сягають далеко над рядком і глибоко під ним. Писарі виносили цілі літери над рядком там, де сучасний читач їх не сподівається побачити, і скорочували слова без вагань, адже ті, хто читав документ, і так знали всі усталені формули.

Якщо ви тримаєте в руках документ, написаний до XVIII століття, і він більше схожий на густі хащі, ніж на письмо на цьому сайті, причина саме в цьому. Це не гірший варіант сучасного російського рукописного письма. Це інше письмо, з іншими звичками, а письмо, що прийшло йому на зміну, створили почасти для того, щоб від нього відійти.

Сучасна абетка рукописного письма виросла з цього давнього скоропису, а не була вигадана йому на заміну: вона розвинулася у XVIII столітті на основі давнішого кириличного скоропису.[1] Між ними змінилося не перо. Змінився шрифт.

1708: гражданський шрифт Петра і труднощі, які він створив

У 1708 році Петро I запровадив гражданський шрифт — гражданский шрифт — реформу друкарських шрифтів для світських видань.[3] Це найбільш доленосна подія в історії форм російських літер, і торкнулася вона спершу друкованої книги.

Те, що реформа насправді змінила в абетці, набагато вужче, ніж зазвичай вважають, і про це варто сказати точно: Ѧ замінили літерою Я, кілька літер (Ѯ, Ѱ, Ѡ) фактично зникли, а всі діакритичні знаки й наголоси, окрім знака в й, прибрали зі світського вжитку.[4] Церква зберегла власну типографіку; усе, що друкували для держави та читачів, перейшло на нову.

Рукописне письмо пішло слідом за друком. Російське рукописне письмо стало рукописним відповідником так званого «гражданського» (або петровського) книжкового друку[2] — і це пояснює, чому письмо на цьому сайті має саме такий вигляд. Це почерк, створений за зразком шрифту, який, своєю чергою, формували так, щоб він стояв поруч із європейським друком.

І тут починаються труднощі для кожного, хто читає російський документ очима, звиклими до латинської графіки. Почерк, наближений до західних форм літер, переймає їхній вигляд, але не їхнє звучання. Мала т пишеться як латинська *m*, а мала д — як латинська *g*. Мала и — це *u*, а п — *n*. Нічого з цього не є неохайним почерком: саме так ці літери й виглядають, коли вони написані правильно. Сторінки літер на цьому сайті створено насамперед для того, щоб розібрати шість знаків, на яких читачі спотикаються.

1917–18: мінус чотири літери та спосіб датувати документ за дві секунди

Реформа правопису 1917–18 років — найкорисніший факт на всій цій сторінці, адже вона дає змогу датувати документ без дати приблизно за дві секунди.

Реформа скасувала чотири літери, обʼєднавши кожну з літерою такого самого звучання: ѣ злилася з е, ѳ із ф, а і та ѵ — з и.[5] Вона також поклала край німій літері, що стояла наприкінці значної частини всіх російських слів: давній німий єр вийшов з ужитку, зокрема й ъ («твердий знак») наприкінці слова після приголосної.[6]

Цю другу зміну видно з іншого кінця кімнати. До реформи величезна кількість слів закінчувалася літерою, якої ніхто не вимовляв. Після неї — жодне. Отже: знайдіть ъ наприкінці слова або бодай одну ѣ — і документ створено до реформи. Достатньо будь-якої з цих двох ознак; вам навіть не потрібно вміти прочитати бодай слово.

Цей перехід має чітку межу, і декрет прямо вказує, де вона проходить. У грудні 1917 року Народний комісаріат освіти розпорядився: «Усі урядові та державні установи й школи без винятку мають негайно перейти на новий правопис. З 1 січня 1918 року всі урядові й державні видання, періодичні та неперіодичні, мають друкуватися за новим правописом».[7] Офіційний друк змінюється в призначений день; приватний почерк — ні. Той, хто навчився писати до 1918 року, ще роками продовжував писати ѣ та кінцевий ъ: у листах, у щоденниках, а в еміграції — до кінця життя. Тому ця ознака датує шкільні роки автора так само надійно, як і сам документ, а для родинного листа це часто цікавіший факт.

Шкільний зразок: чому родинні листи схожі між собою

Останнє, що сформувало російське рукописне письмо, — це не декрет. Це шкільний клас.

У російських школах більшість дітей навчають писати цим почерком із першого класу.[8] Письмо, якого всіх навчають за одним встановленим зразком і в тому самому віці, набуває разючої однорідності — і саме ця однорідність є тихою причиною того, чому лист незнайомої людини 1963 року часто читається легше, ніж список покупок родича. Ви розбираєте не індивідуальний почерк однієї людини. Ви вивчаєте зразок, який засвоїли мільйони, а вже потім дивитеся, наскільки далеко від нього відійшла конкретна рука.

Це також практична причина розбирати текст літера за літерою, а не слово за словом. Щойно ви впізнаєте шкільні форми т, и, ш, л, д і р — шести літер, які зливаються одна з одною на швидкості, — більша частина документа відкривається відразу, адже решта абетки набагато менш двозначна.

Того, що родинний документ додає до шкільного зразка, не дасть жоден довідник: нахилу, інтервалів і темпу конкретної людини, її скорочень, а також імен і назв місцевостей, які не було потреби виписувати чітко, бо писали тому, хто їх уже знав.

Дати

  1. Петро I запроваджує гражданський шрифт для світського друку. Ѧ стає Я, кілька літер зникають, а діакритичні знаки скасовуються.

  2. З давнішого скоропису розвивається сучасне російське рукописне письмо, стаючи рукописним відповідником нового друкованого шрифту.

  3. Народний комісаріат освіти впроваджує декретом новий правопис; державні видання зобовʼязані дотримуватися його з 1 січня 1918 року.

  4. ѣ, ѳ, і та ѵ зливаються з е, ф та и, а кінцевий твердий знак зникає: дві ознаки, за якими документ датується з першого погляду.

Джерела

  1. [1]Russian cursive — Wikipedia — російське рукописне письмо розвивається у XVIII столітті зі скоропису
  2. [2]Russian cursive — Wikipedia — рукописне письмо як відповідник гражданського (петровського) друкованого шрифту
  3. [3]Reforms of Russian orthography — Wikipedia — Петро I запровадив гражданський шрифт у 1708 році
  4. [4]Reforms of Russian orthography — Wikipedia — що реформа 1708 року насправді змінила в абетці: одна заміна, кілька вилучень, діакритичні знаки
  5. [5]Reforms of Russian orthography — Wikipedia — які чотири літери реформа 1917–18 років обʼєднала з іншими
  6. [6]Reforms of Russian orthography — Wikipedia — твердий знак наприкінці слова як друга половина способу датування
  7. [7]Reforms of Russian orthography — Wikipedia — декрет, його дата і встановлений термін: чому документи змінюються впродовж кількох місяців, а не за один день
  8. [8]Russian cursive — Wikipedia — шкільний зразок: кожну російську дитину навчають цього письма з першого класу
  9. [9]Russian cursive — Wikipedia — російська назва письма, рукописный шрифт, «(російське) рукописне письмо»
  10. [10]Russian cursive — Wikipedia — волшебник і домик: лш та ми пишуться однаково
  11. [11]Russian cursive — Wikipedia — лишишь, «позбавиш», складається майже цілком з одного повторюваного штриха
  12. [12]Russian cursive — Wikipedia — різні слова, однакові на письмі: мщу «мщуся» та лицу
  13. [13]Russian cursive — Wikipedia — у деяких почерках т і ш мають однаковий вигляд
  14. [14]Russian cursive — Wikipedia — риска над т або під ш, яка їх розрізняє
  15. [15]Russian cursive — Wikipedia — написання т у формі друкованої літери Т замість форми m трапляється часто
  16. [16]Reforms of Russian orthography — Wikipedia — есть/ѣсть (є / їсти) та миръ/міръ (мир / світ), які до 1918 року розрізнялися лише правописом
  17. [17]Reforms of Russian orthography — Wikipedia — список прикладів «до і після» зі статті: дѣти на дети, мараѳонъ на марафон, Россія на Россия, Сѵнодъ на Синод
  18. [18]Reforms of Russian orthography — Wikipedia — кінцевий твердий знак зникає: Рыбинскъ став Рыбинск
  19. [19]Fita — Wikipedia — фіту вживали в іменах і запозиченнях із грецької мови або через неї
  20. [20]Izhitsa — Wikipedia — до XX століття іжиця збереглася у загальному вжитку лише в мѵро (миро) та сѵнодъ (синод)
  21. [21]Dotted I (Cyrillic) — Wikipedia — і писали перед голосними та перед й, в інших випадках — и, за винятком міръ